Поймите, Мирослав, уважение - его заслужить надо. В том числе и к идее "украинского национализма".

Націоналізм буває двоякий: державотворчий і державоруйнуючий – такий, що сприяє державному життю нації і такий, що це життя роз’їдає. Прикладом першого може бути націоналізм англійський; другого – націоналізм польський, український. Перший є націоналізм територіальний, другий – націоналізм екстериторіальний і віросповідний. Перший називається патріотизмом, другий – шовінізмом.

Коли Ви хочете, щоб була Українська Держава – Ви мусите бути патріотами, а не шовіністами. Що це значить?

Це значить, перш за все, що Ваш націоналізм мусить спиратися на любов до своїх земляків, а не ненависть до них, за те, що вони не українські націоналісти. Для Вас, наприклад, мусить бути ближчий український москвофіл чи польонофіл (оцій, як Ви його звете: Малорос і Русин), аніж чужинець, який Вам мав би помогти визволитися від Москви чи від Польщі. Ви мусите все своє почуття і весь свій розум зосередити на тому, щоб найти розуміння, найти спільну політичну мову з місцевим москвофілом чи польонофілом – іншими словами: сотворити з ними разом на Українській Землі окрему державу, а не на то, щоб поза межами України знайти союзника, який би допоміг Вам знищити місцевих москвофілів і польонофілів.

Шовініст робить все навпаки: він завжди во ім’я націоналізму порозуміється з чужинцем проти свого земляка. Приклад: галицькі москвофіли, які їздять до Варшави просити помочі проти місцевих галицьких ’’поляків’’. Ткого роду націоналізм унеможливлює існування Української Держави, бо налякані союзом ’’українців’’ з чужинцями місцеві москвофіли і польонофіли завжди покличуть з далеко більшим успіхом чужинців проти ’’українців’’ і знищать державну незалежність України.

Далі, шовінізм український різниться від шовінізму польського і єврейського, які він наслідує, тим. що він не має таких глибоких культурних і економічних коренів, що дали би йому змогу стати сильним віросповідним і економічним рухом, як останні. Культурні коріння України в народі українським не глибші від коренів Руси, і коли почати грати на почуттях, на емоціях, на ’’національній вірі’’, то на Україні переможе завжди ’’Союзъ Русскаго Народа’’, а не ’’Союз Українського Народу’’. Шовінізм український, який є націоналізмом на моду лавочників (єврейське гасло ’’свій до свого’’) і на моду живучих від вівтарів ’’національної ідеї інтелігентів’’, доведе політичну ідею України до загибелі, бо ані дійсні бакалейщики, ані до чогось здатні інтелігенти на Україні шовінізмом українським не захопляться. У нас він завжди буде представлений типами Донцових і тому подібних озлоблених і егоцентричних осіб, закоханих у собі людей, які своєю безсилою злобою все творче, життєздатне на Україні від України відганятимуть.

Отже, будьте патріотом, а не шовіністом. Бути патріотом – це значить бажати всіма силами своєї душі створення людського, державного і політичного співжиття людей, що житимуть на Українській землі, а не мріяти про втоплення в Дніпрі більшості своїх же власних земляків. Бути патріотом – це значить шукати задоволення не в тім, ’’щоб бути українцем’’, а в тім, щоб було честю носити ім’я українця. Бути патріотом – це значить перш за все вимагати гарних і добрих учинків від себе, як від українця, а не перш за все ненавидіти інших тому, що вони ’’не українці’’. Врешті, бути патріотом, це значить, будучи українцем, виховувати в собі перш за все громадські, політичні, державнотворчі прикмети: вірність, твердість, сильновольність, дисципліну, пошану для своєї традиційної влади , загалом кажучи, лицарськість – тобто політичні вартості. Натомість бути шовіністом – це значить прикривати свою духовну пустку і своє руїнництво: отже, зрадництво, кар’єризм, здеклясованість – фанатичними вигуками про ’’неньку Україну’’, про ’’рідну мову’’, про ’’ми – українці!’’, про клятих ’’москалів і ляхів’’ і т.п. Борони Вас Боже від такого роду ’’націоналізму’’, який може принести тільки те, що вже приніс: руїну України.

(с) В. Липинський, 1925 р. (з листа до Б.Шемета)

Вообще, творчество Вячеслава Казимировича как специально для вас, Мирослав, писанное.
Извольте отведать:
http://www.ukrhistory.narod.ru/texts/lypynski-2.htm
...Нема мабуть більше безглуздого і більше позбавленого всякого змісту виразу, як ’’чистокровний Українець’’ – в противоставленю до инших місцевих людей – ’’нечистокровних’’. Хто знає історичну та географічну етимологію наших прізвищ, той з гірким сміхом міг дивитися, як наприклад ’’чистокровний Українець’’ п. Петлюра поборював п. Лизогуба за українську ’’нечистокровність’’ (російський, мовляв, поміщик). Бо всі наші Петлюри, Падури, Стахури, Мадури і т.д. – це, судячи по прізвищам, нащадки польських селян і всі ці ’’чистокровні українські’’ прізвища можна знайти в найбільшому числі там, де вони повстали: по селах цієї частини корінної Польщі, де живуть Мазури. Розуміється. З цього не виходить, що п. Петлюра не Українець. Він Українець тому, що виріс і живе на Українській Землі. Але смішне і національно руїнницьке єсть монополізовання неістнуючої ’’української чистокровности’’ якимись поодинокими групами місцевих – найріжнорідніщих по своєму походженню - українських людей...

И как патриот, (а не как нацик озабоченный) я в нато ничего хорошего не вижу.

А чтобы не спорить, предлагаю провести эксперимент.
Давайте сделаем так:
Вы, и все кто разделяет ваши убеждения, целый месяц (до 15 декабря) на форуме общаются исключительно "держмовой".
А все остальные не ходят вверх ногами и общаются как обычно, как удобно, как привыкли.
Через месяц если более половины участников форума (Сейчас 166, значит половина - 83), если 83 и более участников начнут общаться на "держмове", я веду вас, Мирослав, и ещё 3 человек, по вашему выбору, в ресторан. Причём не ограничиваю ни в выборе меню, ни в выборе заведения общепита г.Кременная.
Если же ваших стороников окажется меньше 20%, а это 33 человека, то я приглашаю ещё троих форумчан, а вы, Miroslav, соответственно платите.
Если же вы не принимаете моего предложения, значит соглашаетесь с тем, что в Донбассе ни исторически, ни культурологически т.н. "держмова" не имеет никакого права носить статус "государственного языка".
(Во избежание подтасовок в эксперименте участвуют только форумчане, зарегистрировавшиеся до 15 ноября.)

Ну как, Miroslav, хотите покутить за мой счет?

P.S.
Как правило, сторонники НАТО и поголовной украинизации - одни и те же лица. Поэтому и написал здесь.

Велось, Мирослав, велось. (это теперь я понимаю, что к сожалению )
И в школах, и в ВУЗах и в техникумах.

Книги художественные проще было раздобыть на украинском.
У меня из детских книг больше половины украинские.

Да и тётка моя была завбиблиотекой в одном вузе, знаю не со слов кого-то там .

Программа на радио была "А ми до вас в ранковий час". Вот перед школой за завтраком слушал, хорошие позитивные песни, весёлые истории . В качестве десерта

Проблема в том, Мирослав, что когда "сладкого" слишком много, оно уже не лезет. А нас заставляют хавать чисто "сахар" в сухомятку, мотивируя это тем, что страна называется Украина...
Так давайте назовём Хиндустаном и заставим нациков бендерских на хинди шпрехать.
То-то они обрадуются...

Просто этих скользких типов за их мерзкий характер австрийцы всегда держали в "ежовых рукавицах". Поляки их называли "Лайдаки" - (лодыри) и "Быдло" - (скотина).
И как утверждал А.М. Горький - "...низкая душа, выйдя из-под гнёта сама гнетёт..."
Вот и имеем, то что имеем. Ни радио, ни телевизор включать не хочется.
Сплошная тили-мили-трямбдия.
А нацики бендеровские не понимают, что в НАТО их уже ждут... Прежние хозяева

Мирослав, а Вы-то чего за них обиделись? Вам никогда не приходилось слушать рассказы людей, прошедших войну, побывавших в фашистских концлагерях? Все, с кем общалась я, утверждали, что жители западной Украины, работавшие на немцев, отличались какой-то неимоверной, звериной жестокостью, немцам до них было ой как далеко. Эти ребята заслужили такое отношение.