|
|
П’ять подвигів сержанта Помиляйка
Зовсім скоро на нас чекатимуть дві знаменні події: у жовтні нинішнього року – 70-річчя визволення України від фашистських загарбників, а у травні 2015 року – 70-річчя Великої Перемоги. Редакція газети «Кремінщина» вирішила зробити і свій внесок у підготовці до цих подій і започаткувати проект під назвою «Солдати Перемоги». У рамках цього проекту готуватимуться і опубліковуватимуться матеріали про наших земляків – учасників Великої Вітчизняної війни. Редакція запрошуємо до участі у проекті і читачів газети. Надсилайте розповіді про своїх рідних і близьких, які брали участь у війні.
Понад 14 тисяч жителів Кремінського району захищали Вітчизну на полях битв, понад 7 тисяч з них поклали свої життя на вівтар Перемоги. Багато ми ще не знаємо про загиблих героїв і про тих ветеранів, що пройшли через горнило війни і живуть поруч з нами.
Проект «Солдати Перемоги» покликаний усунути ці пробіли.
Ким був у мирному житті Іван Помиляйко, документи воєнних часів не розповідають. Відомо, що до війни він жив у селі Нова Астрахань Ворошиловградської області. На війну пішов у 1943 році. На фронті він був радистом. Його обов’язком було налагодження і підтримання зв’язку між бойовими підрозділами і командуванням. Від того, наскільки надійно працював зв’язок, по великому рахунку, залежали результати військових операцій.
Воював Іван Григорович Помиляйко у роті зв’язку, що входила до складу 101-го Гвардійського стрілецького полку 35-ої Гвардійської стрілецької Лозовської Червонопрапорної дивізії. Дивізія відзначилася у боях за Сталінград, визволяла від фашистів Україну, Польщу.
Свою першу нагороду – медаль «За відвагу» - радист, Гвардії рядовий Помиляйко отримав за те, що 10 та 11 січня 1944 року під час бою за висоту 115,5 і населений пункт Терноватка у складних бойових діях під сильним гарматно-мінометним вогнем зразково підтримував зв’язок. Крім того, власноруч знищив двох німецьких солдатів.
Другої нагороди – ордена Слави третього ступеня – рядовий Помиляйко був удостоєний за те, що у жорстоких наступальних боях встановлював безперебійний радіозв’язок і тим самим забезпечував безперервне управління бойовими діями підрозділів. 11 лютого 1944 року під час відбиття сильної ворожої котратаки у районі залізничної станції Ток Помиляйко з особистої зброї знищив трьох фашистських солдатів і унтер-офіцера. А 19 лютого у боях за населений пункт Велика Костромка відважний солдат був поранений ворожим снарядом у шести місцях. При цьому він не кинув сильно пошкоджену рацію, швидко полагодив її і забезпечив зв’язок з командиром дивізії. Незважаючи на поранення Іван Помиляйко після перев’язки повернувся у строй.
2 серпня 1944 року Гвардії сержант Помиляйко разом із піхотинцями форсував річку Вісла і у важких умовах бойової обстановки з розширення плацдарму на лівому березі Вісли забезпечував безперебійним зв’язком командування частини зі штабом дивізії, що дозволило безперервно керувати бойовими діями наших підрозділів під масованим вогнем ворожої артилерії та авіації. 4 серпня сержант Помиляйко особисто брав участь у відбитті контратаки самоходних гармат піхоти ворога на населений пункт Марьямполь і знищив понад 5 фашистських солдатів і офіцерів. За цей подвиг сержант Помиляйко був нагороджений орденом Слави другого ступеню.
Про запеклі бої, які вела 35 Гвардійська стрілецька дивізія на Віслі, розповідається у книзі «От Волги до Шпрее»:
«Заканчивалась первая декада боев, - вспоминает капитан в отставке А.Б.Критский, - на захваченном войсками 8-й гвардейской армии магнушевском плацдарме. Гитлеровцы предпринимали отчаянные усилия, чтобы столкнуть гвардейцев в Вислу. Мы в те страшные дни начала августа 1944 г. хорошо понимали, что надо выстоять во что бы то ни стало. По 10-12 атак приходилось отбивать за день сильно поредевшим полкам 35-й гвардейской стрелковой дивизии. В кровавой круговерти мы потеряли счет времени, силы были на исходе. Пополнение в батальоны не поступало. В строй встали саперы, связисты и солдаты хозвзвода - все, кого можно было поставить в боевой порядок стрелковых подразделений».
28 серпня 1944 року 3-й стрілецький батальйон виконував бойове завдання з форсування річки Радомка і захоплення плацдарму. Рація у батальйону вийшла з ладу - не стало живлення. Обстановка вимагала за будь-яку ціну встановити зв’язок із батальйоном. Ворог у цей час вів сильний вогонь. Гвардії сержант Помиляйко за виявив ініціативу встановити зв’язок з батальйоном. Під шаленим вогнем він доповз до окопів переднього краю, де знаходився командир батальйону і швидко налагодив зв’язок із командуванням полку. Завдяки цьому вдалося успішно форсувати річку Радомка і захопити у ворога населений пункт Хадковська Воля. Безстрашного сержанта Помиляйка було нагороджено орденом Червоної Зірки.
Свій останній бій Гвардії старший сержант Іван Помиляйко прийняв 16 жовтня 1944 року. Ось як про нього розповідається в архівних документах: «Товарищ Помиляйко – активный участник Великой Отечественной войны, изгнания немецко-фашистских захватчиков с земли Родины. Участник форсирования рек Северский Донец, Днепр, Ингул, Ингулец, Южный Буг, Днестр и Висла.
В боях с немецко-фашистскими захватчиками по захвату, расширению и удержанию плацдарма на левом берегу реки Висла товарищ Помиляйко, не взирая ни на какие трудности боевой обстановки, обеспечивал бесперебойной связью командование полка с батальонами и командованием дивизии, чем способствовал успешным боевым действиям полка.
16 октября 1944 года товарищ Помиляйко погиб смертью храбрых на боевом посту.
Достоин посмертно награждения орденом Отечественной войны первой степени.
Командир 101 Гв. СП подполковник Коновалов».
Поховали героя біля населенного пункту Стара, що у Радомському воєводстві Польщі.
Шлях 35-ої Гвардійської стрілецької дивізії проліг далі: вона громила фашистів на території Німеччини, брала участь у взятті Берліна і рейхстагу. І у Великій Перемозі є частка таких патріотів, мужніх героїв, як Іван Помиляйко.
Сергій ОМЕЛЬЧЕНКО.
|
| Категория: Мои статьи | Добавил: Professor (28.10.2014)
|
| Просмотров: 702
| Рейтинг: 0.0/0 |
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи. [ Регистрация | Вход ] |
| Кто здесь |
Онлайн всего: 1 Гостей: 1 Пользователей: 0 |
| Наши именинники |
| anasteyshia(34), johny(51), drug75(26), urbabyjoura(37), Dazonabuse(36), Nataloma(77), TozmyMox(41), cgvduu(37), Kenzomic(38), Dorofeeva_21(25), DezillIceli(42), Antoniobex(43) |
|
