|
|
Службові обмеження для військовослужбовців
Покарання є особливим примусовим заходом, що застосовується тільки судом від імені держави до осіб, які вчинили злочини, і означає негативну оцінку як скоєного, так і особи, яка вчинила злочин. Покарання за своїм змістом є карою, оскільки містить у собі низьку позбавлень особистого майнового і немайнового характеру, що покладається на особу, яка визнана судом винною у вчиненні злочину.
Одним із видів дів покарання, як передбачає це кримінальний кодекс України є службові обмеження для військовослужбовців.
Службові обмеження для військовослужбовців є основним покаранням, відповідно до якого протягом строку його відбування, установленого вироком суду: а) засуджений не може бути підвищений за посадою; б) не може бути підвищений у військовому званні; в) покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового вісь
Застосування покарання має на меті виправлення злочинця, а також попередження вчинення нових злочинів як ним самим, так й іншими особами.
Якщо ж такі цілі досягаються іншими засобами або вони вже були досягнуті в процесі відбування покарання, то очевидно, що його призначення або подальше виконання стає недоцільним, негуманним і несправедливим.
У цих випадках ставиться питання про звільнення особи від покарання чи його відбування у тому числі умовно-достроково.
Якщо засуджений усвідомлює, що перед ним відкрита перспектива дострокового звільнення від відбування покарання і це залежить від нього самого, то можливість такого звільнення стимулює його прагнення до бездоганної поведінки і виправлення, є передумовою повернення до чесного трудового життя.
Згідно ст. 81 КК України (умовно-дострокове звільнення від відбування покарання):
1. До осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
2. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
3. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим:
1) не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;
2) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі;
3) не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.
4. У разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового злочину суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.
Умовним таке звільнення називається тому, що воно не є остаточним. Особа звільняється від частини строку покарання під певною умовою - не вчинити нового умисного чи необережного злочину протягом невідбутого строку покарання, який залишається (невідбутої його частини).
Достроковим звільнення визнається тому, що засуджений звільняється від покарання до закінчення строку покарання, призначеного вироком суду.
Єдиною і достатньою підставою умовно-дострокового звільнення є досягнення однієї з цілей покарання - виправлення засудженого, що підтверджується його сумлінною поведінкою і ставленням до праці в процесі відбування покарання.
Сумлінна поведінка - це не тільки пасивна форма поведінки засудженого, яка полягає у стримуванні від порушень режиму відбування покарання, порушення правил внутрішнього розпорядку, вживання алкогольних напоїв, наркотичних засобів, азартних ігор, неухильне додержання загальноприйнятих норм і правил поведінки, а й активна форма його поведінки: активна участь у суспільному житті і сумлінне виконання громадських доручень у процесі відбування покарання, підвищення свого загальноосвітнього рівня, сумлінне ставлення до навчання, гарна поведінка в побуті, прагнення своєю діяльністю спокутувати вину за вчинений злочин та ін.
Під сумлінним ставленням до праці слід розуміти постійну свідому участь у суспільно корисній праці, систематичне виконання і перевиконання виробничих завдань, внесення раціоналізаторських пропозицій, винахідницькі відкриття, сумлінне виконання трудових обов'язків і дорученої роботи, якість її виконання, прагнення до вдосконалення наявного фаху, спеціальності, придбання спеціальності або підвищення ділової кваліфікації, відсутність трудових порушень, прогулів, відмов від роботи, дбайливе ставлення до довіреного майна, інструментів, суворе додержання правил охорони праці і техніки безпеки тощо.
Сумлінна поведінка і ставлення до праці є необхідним і достатнім доказом виправлення засудженого.
Виправлення засудженого згідно ст. 6 КВК України - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Прокурор прокуратури
Кремінського району
В. Безденежний |
| Категория: Мои статьи | Добавил: prokuratura (24.11.2014)
|
| Просмотров: 733
| Рейтинг: 0.0/0 |
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи. [ Регистрация | Вход ] |
| Кто здесь |
Онлайн всего: 1 Гостей: 1 Пользователей: 0 |
| Наши именинники |
| anasteyshia(34), johny(51), drug75(26), urbabyjoura(37), Dazonabuse(36), Nataloma(77), TozmyMox(41), cgvduu(37), Kenzomic(38), Dorofeeva_21(25), DezillIceli(42), Antoniobex(43) |
|
