Відповідно до ст. 95 Цивільного процесуального  кодексу України (ЦПК), судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 96 ЦПК, а саме: про стягнення нарахованої, але не сплаченої працівникові суми заробітної плати; про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача; про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг та інше.

         Процесуальне законодавство встановлює вичерпний перелік цих вимог, а умовою видання судового наказу, слід вважати відсутність спору про право (безспірність вимог) та відповідність поданої заяви (за змістом та формою), вимогам, передбаченим ст. 100 ЦПК України.

         Судовий наказ видається без судового засідання і виклику сторін на підставі наданих стгяувачем документів і надсилається боржникові. Він може бути скасований або змінений судом, який його видав, лише за наявності обгрунтованих заперечень боржника, інакше судовий наказ набирає законної сили і видається стягувачу для пред’явлення до виконання.

Проблемним питанням є визначення характеру процесуального акту, яким є судовий наказ.

Постає питання: до якого саме з видів процесуальних актів належить судовий наказ – це рішення, ухвала, чи щось самостійне. Враховуючи, що судовий наказ, як і судове рішення, усуває спір між сторонами, його скоріше можна віднести до рішень, ніж до ухвал суду.

Враховуючи, що і рішення суду, і судовий наказ ухвалюються судом першої інстанції, вирішують справу по суті та мають однакову юридичну силу, можна дійти висновку, що судовий наказ є формою судового рішення.                           

Прокурор прокуратури

Кремінського району