zanzever, радоваться новым штрафам может только очень умственно убогий человек.
Я в этом вижу только увеличение штрафов, и ничего другого. Значит скоро начнётся кампания по выбиванию бабла из ЧП. Под эту расплывчатую формулировку можно всё,что угодно подвести. Даже собачье дерьмо на газоне.Quote (zanzever)
Порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій
населених пунктів - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян - суб'єктів підприємницької діяльності -
від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Напрашивается аналогия:
Дж. Родарі
Пригоди Цибуліно
РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ВОСЬМИЙ - Синьйор Помідор встановлює податок за погану погоду. Синьйор Помідор скликав усіх мешканців села до зали, яка служила також місцем для суду. Помідор хотів оголосити селянам новий наказ.
Люди в залі суду були стривожені, бо ці виклики в суд тільки лиха їм завдавали. Так, наприклад, раніше суд постановив, що повітря в селі, як і вся земля, є власністю графинь Черешень, і тому кожен у селі, хто дише, мусить за нього платити.
Один раз на місяць синьйор Помідор заходив до кожної сільської хатини, примушував кожного мешканця глибоко дихати. Він вимірював у кожного об'єм грудей і призначав, скільки хто повинен платити за повітря.
Як ви вже знаєте, кум Гарбуз щохвилини глибоко зітхав. Тому він платив за повітря найбільше.
Почався суд. У глибокій тиші перший виступив синьйор Помідор і виголосив таку промову:
- Останнім часом прибутки графинь дуже зменшилися. Як вам відомо, синьйори, графині Черешні, ці бідолашні круглі сироти, ледве зводять кінці з кінцями. А на них ще лежить обов'язок утримувати барона Апельсина і герцога Мандарина, щоб ці родичі не померли з голоду!
Майстер Виноградинка крадькома зиркнув на барона Апельсина, який сумирно сидів у кутку. Блаженно заплющивши очі, барон ласував смаженим зайцем, начиненим горобцями. ,
- Тут не дозволяється озиратися!- суворо зауважив Помідор.- А то я накажу вигнати всіх із зали суду!
Майстер Виноградинка поспішив перевести погляд на носки своїх черевиків.
- Благородні графині, наші вельмишановні господині, подали до суду заяву, написану на гербовому папері. Вони вимагають, щоб суд визнав їхнє невід'ємне право власності на... Адвокате, прочитайте вголос цю заяву!
Синьйор Горох встав, відкашлявся, вдихнув якомога більше повітря і став строго та поважно читати:
«Ми, нижчепідписані графині Черешні Старша і Менша, заявляємо, що, як власниці тутешнього повітря, ми повинні бути також і власницями дощу. Отже, ми вимагаємо, щоб усі селяни платили по сто лір за кожен звичайний дощ, по двісті лір за кожну бурю з громом і блискавкою, по триста лір за кожен снігопад і по чотириста лір за кожен градобій. Підписали: графиня Черешня Старша, графиня Черешня Менша».
Синьйор Горох сів.
Синьйор Помідор запитав:
- Заяву написано на гербовому папері, згідно з законом?
- Так, синьйоре суддя,- озвався синьйор Горох, підскакуючи на місці.
- Чудово,- сказав Помідор.- Якщо гербовий папір заповнено по формі, то всі права - на боці графинь. Суд іде радитися.
Синьйор Помідор встав, загорнувся в чорну суддівську мантію, яка весь час сповзала з його плечей, і вийшов до сусідньої кімнати, щоб там скласти вирок суду.
Скрипаль Груша легенько торкнув ліктем свого сусіда - кума Часника - і пошепки спитав:
- По-твоєму, це справедливо - брати податок також і за градобій! Ну я розумію, що можна платити за дощ і снігопад, бо вони приносять полям користь. А градобій сам по собі є велике лихо для селян, і за нього доводиться платити найбільший податок.
Синьйор Петрушка стежив очима за присутніми і записував:
«Скрипаль Груша перешіптувався з сусідами. Кум Часник гладив свої вуса. Кума Динька совалася на місці. Кум Гарбуз двічі зітхнув».
Всі записані за погану поведінку потім повинні були платити штраф.
Наприклад, майстер Виноградинка майже щодня платив за що-небудь штраф. А бували дні, коли йому доводилося платити по два штрафи.
Нарешті суд - тобто сам-один синьйор Помідор - повернувся до зали засідання.
- Встати!- скомандував синьйор Петрушка, хоча сам не ворухнувся з місця.
- Увага! Зараз я оголошу рішення суду,- сказав Помідор.
«Заслухавши заяву графинь Черешень, суд ухвалив: вищезгадані синьйори графині Черешні мають повне і невід'ємне право стягати податки за дощ і інші непогоди, які посилає небо. Тому суд проголошує такий вирок: кожен мешканець села повинен платити управителеві замку суму в два рази більшу від тієї, яку зажадали графині».
По залі пройшов гомін.
- Мовчати!- загорлав Помідор.- А як ні, то звелю всіх вас вигнати звідси! Я ще не все сказав. Суд ухвалив також, щоб ви платили за росу, іней, туман і всі інші види вологи. Закон набирає чинності з сьогоднішнього дня!
Всі люди перелякано подивилися на вікна. Вони надіялися побачити ясне небо, але угледіли, що надходить буря.
«Ой матінко!- подумав майстер Виноградинка.- От і плати одразу ж чотириста лір. Трикляті хмари!»
Помідор теж глянув у вікно, і його товстелезна червона пика враз розпливлася в радісній усмішці.
- Ваша милосте!- гукнув синьйор Горох.- Нам щастить! Барометр падає. Напевно буде негода!
Всі люди кинули на адвоката погляд, повний зненависті, і всім синьйор Петрушка записав у своїй книжці погану оцінку. Нікому з селян він не прощав навіть погляду.
Коли ж і справді налетіла буря з громовицею, то синьйор Горох аж затанцював на радощах. А майстер Виноградинка мусив приховати свій гнів і ще уважніш втупив погляд в носки своїх черевиків, щоб не заробити зайвого штрафу.
Нещасні сільські люди дивилися на дощ, як на страшне лихо. Гуркіт грому здавався їм гарматною стріляниною, блискавиця ніби ножем пронизувала серце кожному з них.
А синьйор Петрушка послинив язиком олівця і почав швиденько підраховувати, скільки грошей одержать графині з цієї милості божої. Ці підрахунки дали величеньку цифру, а разом із записаними сьогодні штрафами - ще більшу.
Кума Динька почала плакати. Дружина Кума Часни-ка теж розплакалася і сльозами геть змочила вуса свого чоловіка, бо витиралася ними, немов хустинкою.
Все це страшенно розгнівило синьйора Помідора, і він вигнав усіх із зали.
Вийшли бідні люди із замку і під зливою поволі почвалали до села. Вони навіть не ховалися від дощу. Ніхто не боявся змокнути і застудитися. Коли звалилося лихо,- тоді ніхто не помічає дрібних прикрощів.
Кто всем этим захочет заниматься? 
збей и скваречник с них сделай))))